Аспід

Мабуть книга потрапила максимально в настрій))))<br/><br/>Ми маємо два ворогуючі клани. МакАлістери та Стаффрди. Одні - занадто релігійні.<br/>Інші - власники нічних клубів та казино. <br/>Хоч ми і не маємо ніякого пояснення ворожнечі між ними, але вона прям відчувається. Типу, дожив до 20 - молодець))))) Похорон - звичайний вівторок.<br/><br/>Прочитавши анотацію, я думала що це буде а-ля Ромео та Джульєтта. Але книга розвивається геть не в цьому напрямку.<br/><br/>Крісті. Дівчина мрійниця. Хоче припинити ворожнечу. Через один вечір зі старшим Стаффордом закохалася в нього. У 15 років. Це таке собі перше кохання. І як же він потім облажався....госпаді...Демієн - вийди нахуй у вікно.<br/><br/>Спочатку я думала, що мене знову очікує трикутник. Нєа. Красно дякую. Авторка майже одразу показує who the Daddy here. Харт. Старше її на 7 років. Просто стіна контролю. Обожнюю дивитися як їх самоконтроль летить по пизді. Харт максимально комфортний герой. Не без того що тупашив ближче до кінця. Але завжди все виправляв. На відміну від Демієна. <br/><br/>Ще мені сподобалося що тут "живі" жарти, діалоги. Якісь такі звичайні речі присутні. Я кайфувала))))<br/><br/>Фінал змусив мене понервувати. Але загалом мені все сподобалося.