Пісня дібров

Я поставлю найвищу оцінку, але, на жаль, не отримала того задоволення, яке могла б.<br/>Починаючи з другої книги мене повністю захопив любовний трикутник. І замість того, щоб насолоджуватися політичними інтригами, світом і сюжетом, я весь час чекала відповіді лише на одне питання: «Чому?»<br/>Коли ж нарешті пояснять? Коли покажуть, що відчував герой? Коли дадуть хоч якусь крапку?<br/>Відповідь виявилася дуже простою — ніколи.<br/>У мене сталася гіперфіксація не на тій героїні. І мені було дуже боляче проживати ще дві книги разом із цими почуттями.<br/>Так, я прекрасно розумію, що ця історія зовсім не про кохання. Але саме любовна лінія стала тим фактором, який завадив мені повною мірою насолодитися всім іншим.<br/>На мою думку, цей трикутник був зайвим.<br/>Я не побачила ані мук вибору героя, ані внутрішньої боротьби, ані навіть співчуття до жінки, якій не вистачило чесності все пояснити, ані будь якого сенсу в сюжеті. Найважливіші речі ніби відбувалися поза сторінками, а читача просто ставили перед фактом.<br/>І, мабуть, саме через це я весь тиждень дуже страждала разом із книгою.<br/>Після такого досвіду я навіть не впевнена, що найближчим часом хочу читати ще подібні історії. Я просто втомилася плакати.<br/>Що ж до всього іншого...<br/>Світ, політика, міфологія, масштаб історії — це було справді дуже добре.<br/>А фінал мене щиро здивував.