Аркан вовків

Ой. Це був мій перший досвід козацького фентезі. Мені дуже сподобалося. І світоустрій звичний (я наче поринула в підручник з історії України, тільки туди сюжету підвезли), і саме становлення відносин між хлопцями дуже гармонійне і поступове.<br/><br/>Северин. Ох і погойдав мене. Як герой він дуже цікавий. Він багато чого пережив. І втрати, і розбите серце. Але він стійкий, на нього чекає багато всього. І я якщо що в команді Ліни (ну романтик я, і що ви мені зробите...перше кохання і все таке....). Не люблю трикутники, це змусило мене плакати о 5 ранку.<br/><br/>Ватага. Хлопці такі різні. Савка .. мій веселий любчик. Я сподіваюся брат Павич прийде до тями. Гнат. Ооооой, ну такому ю б застелила)))) дуже смішний хлоп. Лайка з вуст завжди доречна. А чого варті його листи до Орисі, то окремий вид мистецтва («чого це їй не можна писати в листі що я уявляю її обличчя коли злягаюся з іншими дівчатами?!»). Ну ви поняли))) Ярема - такий медмедик, ну не можу. Пухкенький. Мій типаж. Рудий Бородань. Ну кайф))) тільки розбудити його дуже важко))) Брат Варган дуже мовчазний, любить читати. Але є щось в ньому таке що не дає мені спокою. Він ще себе покаже.<br/><br/>Тепер батл. Ліна і Катря. Ліна - відьма. Катря - характерниця. При чому автор тут краще змальовує саме характер Катрі. Хоча Северин провів більше частину життя поряд з Ліною. І так, я в команді Ліни. Я за перше кохання. Хоча з Катрею у Северина більше спільного. Вони по суті живуть однаковим життям. Та я маю надію в серці, і вболіваю за Ліну.